Мої публікації

Стаття "Інновація шкільної освіти – вимога сьогодення"

Нове треба створювати в поті чола,   

                                                                                                     а старе саме продовжує існувати і твердо

            тримається  на милицях 

                                                                                                                                                                                           звички.                                                                                                                         О. Герцен

Якість освіти є багатогранною категорією, яка за своєю сутністю відображає різні аспекти освітнього процесу – філософські, соціальні, педагогічні, політичні, демографічні, економічні та інші.

Сьогоднішня школа повинна навчати учня вчитися самостійно, планувати свою працю, індивідуально шукати шляхи свого розвитку. Актуальним стає набуття учнями навичок освоєння певних особистісних технік, розвиток здатності діяти, використовуючи усі наявні ресурси. Оскільки сьогодні головна мета навчання вже не набуття нових знань, умінь і навичок, а вироблення здатності орієнтуватися в нових умовах життя,  детермінованих все зростаючою складністю світу, приймати розумні рішення і нести за них відповідальність. Нова парадигма освіти передбачає розвиток здібностей до творчості, до різноманітних форм мислення, до співпраці з іншими людьми, формування інтересу до знань і потреби до їх здобуття. [5, с. 30]. Отже, заняття в навчальному закладі стають заняттями співтворчості, спільного мислення, партнерства, де кожен повинен висловитися не підладжуючись під когось, а навчити повноцінно жити і працювати в умовах інформаційного суспільства.

Впровадження інновацій у педагогічний процес навчального закладу покликане забезпечити підвищення якості навчання й виховання дітей.  Проблему педагогічної інноватики розглядали такі вчені як О. Арламов, М. Бургін, Журавльов, В. Загвязинський, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та інші.

Розвиток системи шкільної освіти потребує постійного оновлення технологій, прискореного впровадження інноваційних технологій, її швидкої адаптації до політичних, економічних та технологічних змін у світі.

В умовах становлення і розвитку високотехнологічного інформаційного суспільства в Україні виникає необхідність підвищення якості та пріоритетності шкільної природничо-математичної освіти, включення природничо-математичних предметів до навчальних планів усіх рівнів освіти, поліпшення природничо-математичної підготовки учнів. Отримання якісної шкільної природничо-математичної освіти є однією з найважливіших гарантій реалізації громадянами їх інтелектуального потенціалу, вирішальним фактором утвердження соціальної справедливості та політичної стабільності.

Дану проблему можна розв’язати, запроваджуючи комплекс заходів.

Перший з них – застосування у роботі учителів інноваційних технологій.  Готовність педагога до інноваційної діяльності є передумовою ефективної діяльності, максимальної реалізації його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Вона визначається наступними чинниками: здатність до самоорганізації, самоаналізу та рефлексії; прагнення до творчих досягнень, відмовлення від стереотипів педагогічного мислення; здатність до оціночних суджень. Інноваційна педагогічна діяльність педагога є основою оновлення навчальних закладів.

Якщо вчитель хоче досягти підвищення якості та ефективності засвоєння знань, потрібно докорінно змінити підхід до конструювання уроку та зробити його продуктивним. Продуктивне навчання, на відміну від шкільного вивчення предметів, забезпечує реальний зв'язок освіти з життям, відкриває перспективу учням за допомогою своїх знань і вмінь знайти роботу, досягти успіху в житті та самореалізуватися.

Бажано правильно проектувати урок, враховуючи особливості роботи

мозку, протікання розумових процесів, особливості запам`ятовування інформації; правильно формувати знання та здійснювати мотивацію навчання.

Серед факторів, що впливають на продуктивність навчально-виховного процесу, перше місце належить рівню мотивації. Підвищення мотивації до навчання - це одне із найскладніших практичних завдань. Вивчення мотивів здійснюється у нерозривному зв`язку з їх формуванням і здійснюється за алгоритмом:

1.    визначення й уточнення мети навчання;

2.    виявлення вікових можливостей мотивації (до яких показників мотивації слід підвести учнів різних вікових категорій, наскільки рівень мотивації відповідає віковим нормам, поставленій меті та завданням);

3.    вивчення початкового рівня мотивації;

4.    дослідження переважаючих мотивів та індивідуальних особливостей

мотивації;

5.    аналіз причини зміни (зниження, стабільності, підвищення) мотивації;

6.    формування належних мотивів;

7.    оцінка досягнень і планування подальших дій.

Серед спеціальних прийомів вивчення мотивації виділяють: створення ситуації, прийом вибору партнера, незакінчених пропозицій та незавершеної розповіді, розповідь за картинкою, домальовування ситуації. Для підвищення мотивації використовуйте дитячу цікавість, ефект загадки, поставте під сумнів доступну учням логіку пояснення і, саме головне, розвивайте в учнів внутрішню мотивацію до навчання.

Учитель-мотиватор обов`язково знайде можливість розповісти  учням, що: чим вищий ступінь самоповаги, тим кращі результати у навчанні; успіхи у навчанні є каталізатором навчального процесу; невдачі у навчанні можуть призводити до бажання припинити навчання; почуття радості й інтерес полегшують навчання; страх і напруженість ускладнюють процес навчання. Учитель, розвиваючи мотивацію, сприяє: підтримуванню  рівного стилю відношень між усіма учасниками педагогічного процесу; підбадьорюванню учнів, коли вони стикатимуться з труднощами; підтримуванню позитивного зворотного зв’язку; піклуванню про розмаїтість методів викладання навчального матеріалу. Привчайте учнів до напруженої пізнавальної праці, розвивайте їх наполегливість, силу волі, цілеспрямованість; заохочуйте виконання завдань підвищеної складності; учіть чітко визначати мету, завдання, форми звітності, критерії оцінювання; формуйте почуття обов’язку, відповідальності; навчайте висувати вимоги насамперед до самого себе. [4].

По-друге, систематично вказуйте на значення свого предмета для розвитку особистості учня, необхідності застосування набутих знань у подальшій практичній діяльності. На кожному уроці хімії або іншого предмету природничого циклу вчителю обов’язково потрібно показати учням на конкретних прикладах значення хімічних знань в житті людини та суспільства, застосування знань у практичній діяльності людини; бажано використовувати завдання ужиткового характеру, ситуаційні завдання, які вимагають застосування хімічних знань у певних життєвих ситуаціях, створення ситуацій успіху. Наприклад, розпочинаючи вивчення теми «Сульфатна кислота», можна показати її значення в житті людини наступним чином: «... Не дуже часто нам доводиться мати справу безпосередньо із сульфатною кислотою, може здатися, що вона не така вже й потрібна. Однак важко зна­йти інший продукт, що був би таким необхідним, як сульфатна кислота. Для чого ж вона потрібна? Предмета­ми першої необхідності для нас є хліб, овочі, крупа. Одержати їх у достатній  кількості можна у разі гарного врожаю, а його забезпечує насамперед  правильне і своєчасне внесення добрив. На виготовлення добрив витра­чається близько половини всієї суль­фатної кислоти, яку одержують на хі­мічних заводах».

На уроках слід менше використовувати пасивні (словесні) методи навчання, фронтальні форми роботи з учнями. Потрібно застосовувати активні методи навчання під час здобуття учнями нової інформації та формуванню в учнів умінь і навичок: інноваційні та інформаційно-комунікативні технології. Слід більше уваги приділяти рефлексії: розвитку навичок самоаналізу, самоконтролю та взаємоконтролю, даючи змогу учню оцінити відповідь товариша, свою відповідь та проаналізувати її. Бажано частіше в навчальному процесі використовувати завдання на моделювання явищ, на роботу з діаграми, таблицями, схемами.

Вчителю ретельно слід підбирати домашні завдання. Типові розрахункові та якісні задачі, які найчастіше задаються вчителем, не сприяють розвитку логічного мислення школяра. Виникає потреба урізноманітнити домашнє завдання для учнів, необхідно постійно здійснювати диференціацію домашнього завдання

відповідно до всіх рівнів навчальних досягнень учнів.

Виконання учнями лабораторних дослідів  практичних робіт є джерелом нових знань і засобом формування в учнів практичних умінь і навичок. При цьому активізується розумова діяльність, підвищується інтерес до предмету, розвиваються пізнавальні здібності, спостережливість, уміння робити узагальнюючі висновки. Хімічний дослід, особливо якщо він яскравий, ціка­вий або прив'язаний до практично­го життя, здатний по-справжньому захопити учня досліджуваним пред­метом. Під час демонстрації дослідів або проведення їх самими учнями ак­тивізуються всі канали надходження інформації (візуальний, слуховий, до­тиковий). Яскра­вість і барвистість хімічного досліду відкладеться в пам'яті в усіх присут­ніх на уроці учнів, і певний мінімум знань одержать як і ті, хто вкрай рід­ко відкриває підручник, так і учні, що займаються постійно.

Головне правильно організувати експериментальні дослідження учнів на уроці та трохи змінити підхід до їх проведення. Практичні роботи та лабораторні досліди з хімії слід проводитити через призму проблемного навчання в тісному взаємозв’язку з темою експерименту. Виконуючи експериментальні дослідження, учні повинні відповісти на запитання, поставлене на початку заняття.  Розпочинати роботу слід з обговорення з класом шляхів вирішення поставленої проблеми, постановки самостійно учнями мети роботи. На основі проведеної роботи підвести учнів до узагальнення від конкретного до загального, самостійних висновків проробленої роботи і підведення підсумків. З метою кращого засвоєння навчального матеріалу можна провести лабораторні досліди, які не передбачені програмою. Наприклад, у 7 класі «Добування кисню розкладом гідроген пероксиду», у 8 класі «Взаємодія купрум(ІІ) оксиду з хлоридною кислотою. Відношення деяких оксидів до води», «Поняття про амфотерні гідроксиди», «Дослідження характеру гідратів оксидів Натрію, Магнію, Алюмінію».  Для підвищення мотивації та інтересу до вивчення предмету можна запропонувати учням виконувати домашні експериментальні дослідження. Домашній експеримент повинен бути без додаткових фінансових затрат на реактиви та обладнання і доступний усім бажаючим.  Для розвитку ерудиції можна запропонувати дітям завдання з рубрики «Для допитливих», які вимагають відповідь на питання, працюючи з додатковою літературою та різноманітними джерелами інформації. Запропонуйте учням сконструювати саморобні прилади, електрифіковані моделі, створити презентації по досліджуваному питанню або спланувати, провести та зафіксувати відеоматеріали про домашні експериментальні дослідження за рубрикою «Сам собі дослідник».

Особливо важливо закласти у свідомість наших учнів, що в нинішніх умовах конкурентної боротьби на «ринку праці» безперервність освіти означає постійний процес підвищення людиною свого професіоналізму, здатність до самоосвіти, а також самостійний і творчий підхід до знань протягом усього активного життя. Треба сформулювати у них уміння самостійно здобувати необхідні знання, серед великого обсягу інформації з конкретної проблеми вибирати ту, яка в найбільшій мірі відповідає сформульованим задачам, переробляти її на творчому

рівні [6, с. 190].

Важливою умовою підвищення інтересу до вивчення предмета є проведення  

позакласної роботи з предмету. На предметних тижнях можна провести зустрічі з людьми, професії яких тісно пов’язані з предметами природничого циклу, екскурсії на місцеві підприємства, промислові об’єкти області.

Особливу увагу  потребують обдаровані діти. Залучати їх до участі у Всеукраїнських предметних олімпіадах, роботі МАН, турнірах, різноманітних конкурсах та інтелектуальних іграх «Колосок», «Кенгуру», «Левеня», «Золотий ключик», «Соняшник», тощо. Вчителю потрібно розробити індивідуальну траєкторію розвитку обдарованої дитини, план його самовдосконалення, організувати пошукову діяльність учня та розвивати самостійність мислення. Акцентувати увагу на формуванні предметних та життєвих компетенцій у процесі навчання. Готувати старшокласників до свідомого вибору професії.

Однією з важливих умов впровадження інновацій є застосування у навчальному процесі сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Більшість класів потребують інформаційно-методичних комплектів з природничо-математичних дисциплін (електронні посібники, віртуальні лабораторії, електронні бази знань, тощо). Вчителю потрібно створити відеобанк високоякісних лекційних демонстрацій хімічних та біологічних явищ і об'єктів на цифрових носіях інформації для загальноосвітніх навчальних закладів. 

Таким чином, хоча інноваційні технології навчання слід впроваджувати досить відповідально, їх слід розглядати як довготривалі інвестиції у майбутнє. Інноваційний характер сучасної освіти вимагає створення інноваційних освітніх структур, утворення активного освітнього середовища, яке веде до гнучкого управління та підтримки відкритого стилю взаємозв´язку. Кінцевою метою інноваційної освіти є виведення навчальних закладів на режим самоуправління, самоорганізації та самовдосконалення. Проте для досягнення такого рівня самоуправління не досить тільки впровадження інновацій, важливішою передумовою досягнення бажаного результату є демократизація освітнього процесу, яка, за великим рахунком, є складовою системного процесу демократизації всього суспільства.

На основі вищесказаного випливають наступні висновки:

Введення інноваційних технологій у навчальний процес можливо при умові:

1.    готовності учителів до інновацій: інноваційна діяльність педагога – основа оновлення навчальних закладів;

2.    перебудові структури уроку – проведення продуктивних уроків;

3.    підвищення мотивації до навчання;

4.    готовності до безперервної освіти усіх учасників навчально-виховного процесу;

5.    урізноманітнення роботи з обдарованою молоддю, експериментальних досліджень;

6.    диференціація домашніх завдань;

7.    показувати учням на конкретних прикладах значення предметів природничого циклу у житті людини та суспільства, її практичній діяльності.

Література:

1.    Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. –

К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

2.    Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху. Інформаційно-

методичний збірник/ Упорядник Г.О. Сиротенко. – Полтава. ПОІППО, 2006.- 124 с.

3.    Ліновицька Г.А., Тараненко Т.М. Інтегроване навчання як засіб формування наукового світогляду//Сучасний стан природничо-математичної та технологічної освіти: тенденції, перспективи. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Айлант,  2010. - с. 170-172/

4.    Підласий І.П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. – Х. Вид. група «Основа», 2009. – с. 110-114.

5.    Степко М.Ф. Вища технічна освіта і наука України як фактори суспільного розвитку та інтеграції України у світове співтовариство // Матеріали Всеукраїнської наради ректорів вищих технічних навчальних закладів «Вища технічна освіта України і Болонський процес». — Харків: НТУ «ХПГ, 2004. – с.19-35.

6.    Ткачова Н.О., Ткачов С.І. Формування у студентів потреби в самоосвіті// «Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку». Міжнародна науково-практична конференція. — Харків, 2000. – с. 190-191.

Стаття "Теоретичні аспекти викладання хімії у профільних класах сільської місцевості"

Мета хімічної освіти в сучасній школі полягає у формуванні у учнів засобами навчального предмета системи знань про речовини, необхідні для соціалізації та творчої самореалізації; створення уявлення про наукову картину світу; вироблення екологічного стилю мислення та культури поведінки у природі; виховання громадянина демократичного суспільства. Нині хімічні знання стають засобом набуття учнями компетентностей, залучення до культури та загальнолюдських цінностей, розвитку особистостей.   Сучасне суспільство потребує висококваліфікованих спеціалістів , майстрів у своїй справі, творчих та енергійних робітників. Основна школа не завжди може дати повний обсяг знань та вироблення вмінь із-за великої наповнюваності класів та недостатньої кількості годин.

  Одним із шляхів поліпшення якості освіти є впровадження профільного навчання у старшій школі. Профільне навчання – вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті та організації навчального процесу. Мета профільного навчання, зазначено в Концепції профільного навчання у старшій школі, полягає у забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та

самоосвіти. [2]

    Профільне навчання є однією з найактуальніших освітянських проблем.   Постає проблема якісного викладання хімії у хіміко-біологічних класах природничого профілю у сільській місцевості та правильної організації системи допрофільної підготовки.

   Аналіз публікацій на дану тему показує, що ця  проблема висвітлена у літературі недостатньо. У Білозерському районі Херсонської області тільки в одній школі впроваджується профільне навчання. Це загальноосвітня школа в

с. Станіслав. Тому ми вирішили частково освітити проблематику викладання хімії у профільних класах сільської місцевості та організацію допрофільного навчання.

    З 2008 року Станіславська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. К.Й. Голобородька стала експериментальним майданчиком для вирішення проблеми «Дидактичні засади профільного навчання   природничого напрямку у загальноосвітніх школах сільської місцевості». Мета експериментальної роботи: обґрунтувати концепцію профільного навчання в загальноосвітній школі сільської місцевості; розробити й експериментально перевірити варіативні моделі організаційно-методологічного супроводу профільного навчання, сформувати організаційно-функціональну систему інтелектуальної творчої діяльності вчителя та учнів в умовах профільного навчання у сільській місцевості.

    У школі експеримент реалізується через допрофільну підготовку учнів

8-9 класів та профільне навчання учнів 10-11 класів.  Мета допрофільної підготовки – виявлення інтересів школярів, підготовка їх до усвідомленого вибору форми і профілю навчання. Основне завдання – комплексна робота з учнями щодо обґрунтованого і життєво важливого вибору подальшого шляху навчання. Головне – досягти усвідомлення учнем себе як суб’єкта вибору профілю навчання.

  Допрофільна підготовка передбачає відвідування учнями факультативних курсів,

курсів за вибором. У школі у 2009-2010 навчальному році функціонують наступні факультативи та курси за вибором природничих дисциплін: у 8 класі курс за вибором «Закони функціонування екологічних систем» з біології, факультатив «Хімія і довкілля» з хімії, у 9 класі факультативи «Розв’язок олімпіадних задач з фізики»  з фізики, «Географія рідного краю» з географії.

З перших уроків хімії треба націлювати учнів на вибір майбутньої професії. Розповідаючи про значення хімії у житті людини потрібно знайомити з основними професіями, що потребують використання хімічних знань, у тім числі на інженерні й робітничі професії хімічного та споріднених виробництв, наприклад сталевар, горновий, оператор, апаратник, хімік-технолог, хімік-дослідник, лікар, агроном, агрохімік, лаборант хімічного аналізу, фармацевт, менеджер фірми з виробництва та постачання хімічних реактивів тощо. На кожному уроці треба виділяти декілька хвилин, щоб детальніше розповідати про кожну професію. В кінці 7 класу учитель з’ясовує освітні запити учнів, проводячи анкетування з метою виявлення дітей, які зацікавлені у подальшому вивченні хімії.

Анкета

1.    Які навчальні предмети тобі подобаються найбільше?

2.    Яким навчальним предметам ти не надаєш переваги?

3.    У якому класі у тебе виник інтерес до нині улюбленого чи улюблених навчальних предметів?

4.    Які навчальні предмети ти хотів(ла) б(и)  вивчати глибше, ґрунтовніше, ніж це передбачене програмою?

5.    Які нові навчальні предмети, не передбачені програмою, ти хотів би

вивчати додатково?

6.    У яких гуртках ти хотів би брати участь?

7.    Яке твоє улюблене заняття поза школою і чим воно тебе приваблює?

8.    Ким ти хочеш стати, про яку професію мрієш?

9.    Як ти думаєш, що найголовніше у житті кожної людини, чого вона має прагнути досягти?

  Із 45 учнів 7-х класів 2008-2009 начального року 10 виявили бажання вивчати хімію більше, ніж це передбачає програма; 18 учнів надали перевагу хімії як улюбленому предмету. Проаналізувавши анкети школярів, психологічне тестування  виникла необхідність впровадження факультативного курсу «Хімія і довкілля» у 8 класі.

   У 8 класі факультативний курс «Хімія і довкілля» розрахований на 18 годин і викладається за авторською програмою автора. Починається курс з 8 класу, коли у дітей є певні уявлення про предмет вивчення хімії, які закладаються у курсі  хімії 7 класу. Даний курс допоможе дитині виявити схильність до вивчення природничих наук та обрати хімію для поглибленого вивчення у структурі  12- річної школи. Він включає в себе такі теми: «Рослина – зелена лабораторія», «Хімія та їжа», «Хімія у побуті». На заняттях факультативного курсу учні мають можливість розвивати свої практичні вміння шляхом виконання практичної роботи та лабораторних дослідів, підвищується інтерес до вивчення хімії як однієї із складових наук природничого циклу. Учні отримують відомості про різноманітні класи органічних сполук, речовини , з якими має учень справу у побуті. На заняттях розкриваються і закладаються основи здорового способу життя: основи раціонального харчування, режим харчування, лікувальні властивості чаю, значення вітамінів, вплив консервантів, ароматизаторів, смакових добавок, розпушувачів та стабілізаторів на організм людини. На заняттях факультативу діяльність учнів набуває теоретичного, дослідницького характеру; учні вчаться працювати з комп’ютером, додатковою літературою при пошуці необхідної інформації, проводити домашній хімічний експеримент та спостерігати, аналізувати, порівнювати і робити висновки. При вивчені теми «Як захистити Землю від хімічного забруднення» кожна дитина підходить творчо, готуючи реферативні повідомлення про забруднення літосфери, атмосфери, гідросфери та пропонує власні методи захисту Землі. Якщо дитина добре володіє комп’ютерною технікою вона представляє електронну презентацію. Тобто факультатив – це перспективна форма диференціації навчання, щоб дитина правильно вибрала профіль для подальшого навчання.

    В основній школі безпосередньо реалізується профілізація. 10 клас поділений

на 2 групи: природничо-математичний та гуманітарний профілі. Цьому передував

значний об’єм роботи, який включав інформаційний, психологічний та

діяльнісний напрямки роботи по забезпеченню вибору учнями профілю (анкетування дітей та батьків, бесіди з батьками, батьківський всеобуч, виховні години щодо майбутнього вибору професії, тощо). Проведена необхідна підготовча робота з педагогічними кадрами: діагностика професійної підготовки вчителів, що працюють у профільних класах, семінари, тренінги, конференція, педагогічні ради, наради при директорові присвячені проблемам профільного навчання. 

   Викладання хімії у природничо-математичному профілі здійснюється за програмою «Хімія 10-11 класи. Програма для природничого (хіміко-біологічного) профілю навчання» за редакцією Базелюк. І., Буринської Н., Величко Л.,  Титаренко Н., Солодки Г. На вивчення хімії відводиться 3 години.

   Уроки відвідує група, яка складається з 12 чоловік. В межах профільного класу виділяємо дітей за рівнями, типами сприйняття та окремих особливостей розумового розвитку, що допомагає в організації особистісно орієнтованого навчання хімії.

 Актуальною є проблема забезпечення сільської школи підручниками для учнів. Використовуємо підручники Ахметова Н.С. Неорганічна хімія І і ІІ частини. Учбовий посібник для учнів  8-9 класів шкіл з поглибленим вивченням хімії 1992 року випуску та Домбровського А.В.,  Лукашової Н.І., Лукашова С.М. «Органічна хімія 10-11 клас».  Для підготовки вчитель користується підручниками вузівськими із загальної хімії Ахметова Н.С., Глінки Н.Л. Саме основне складається  учителем у вигляді опорних схем та  є роздатковий матеріалом у папці на кожну парту, якщо даний матеріал відсутній у підручнику. Учні

законспектовують потрібну інформацію.  Використовуємо різнорівневі завдання

для врахування індивідуальних можливостей учнів. Мала наповнюваність класу

дає змогу провести опитування усіх учнів. Як одну з форм проведення перевірки знань учнів можна застосувати  захисту електронних проектів (учнівська презентація, публікація та веб-сторінка). Учні об’єднуються у групи і працюють кожен над своєю темою, де кожен відповідає за певний об’єм роботи. Уся група захищає дану роботу, що є підсумком колективної діяльності групи. Доцільно використання групової роботи семінарських заняттях.

   Учитель має можливість урізноманітнювати форми та методи навчання,

використання інноваційних технологій та нестандартні підходи до проведення уроку. Проведення уроків у комп’ютерному класі (при відсутності у кабінеті необхідних реактивів), застосування ноутбуку при презентації домашніх завдань (створення електронних проектів). Комп’ютер відкриває великі можливості у процесі навчання. Учителю обов’язково треба ґрунтовно продумувати тему та місце використання комп’ютерних технологій. Інтернет-ресурси допомагають розв’язувати проблеми, реалізовувати проекти, знаходити потрібну інформацію у процесі вивчення хімії.  

    В кінці опрацювання навчального матеріалу, теми або розділу обов’язково слід організувати підбиття підсумків, щоб діти самі дійшли до правильного висновку за допомогою вчителя. Діти завжди відчувають емоційне задоволення від зробленого та своєї значущості.  Функція вчителя полягає у формуванні навичок здобувати знання самостійно в межах власних можливостей та потреб.  У профільних класах вивчаються теми, передбачені програмою ЗНО, що відсутні

у шкільному курсі хімії. Краща підготовка гарантує гарний результат при здачі ЗНО. Необхідно залучати учнів профільних класів до участі в різноманітній науково-дослідницькій роботі, МАН, олімпіаді, конкурсі учнівських проектів.

   У цілому ж навчання у профільних класах сприяє формуванню специфічних

для навчальних предметів умінь та навичок, орієнтує на вибір професії, пов’язаної з цими предметами. Дещо поглиблений зміст профільних предметів у таких класах сприяє розв’язанню принципу наступності та неперервності в освіті,

 ліквідації розриву між вимогами школи та вузу.

    Нові вимоги до вчителя в умовах переходу до профільного навчання диктують

необхідність подальшої модернізації педагогічної освіти і підвищення кваліфікації діючих педагогічних кадрів.

    Для реалізації даної задачі необхідно розробити моделі структури і змісту підготовки фахівців для профільної школи на основі сучасних підходів до організації педагогічної освіти, що повинно включати випереджальне

пророблення моделі стандартів вищої педагогічної освіти третього покоління.

   У цьому зв'язку для забезпечення необхідного рівня професійної підготовки вчителів при переході на профільну школу передбачається усім учителям, що виявили бажання працювати в профільній школі, пройти підвищення  кваліфікації чи перепідготовку.

На основі вищесказаного можна зробити наступні висновки:

1. Перехід до профільного навчання – це будівництво нової школи, яка відкриє великі перспективи для дітей.

        2.Необхідно кваліфіковано організовувати систему допрофільної підготовки. Допрофільна підготовка потребує психологічних супроводжень, соціологічних вимірювань, накопичення бази бажаного в зіставленні з можливим. Вихідною тут постає проблема потреб особистості, яка самостійно вільно і відповідально визначає свій життєвий шлях. У цьому виявляється найвищий талант успішної людини.

       3. Профільна школа найповніше реалізує принцип особисто орієнтованого навчання, що значно розширює можливості учня у виборі власної освітньої траєкторії.

       4. Впровадження профільного навчання вимагає від вчителя бути творчою особистістю, що постійно працює над собою, шукає нові підходи, оновлює варіативну частину змісту навчального матеріалу, оперативно реагує на потреби регіону, постійно удосконалює форми і методи навчання.

Література:

1.    Викладання хімії у профільних класах. Випуск 1 /Упорядник

Задорожній К.М./ - Харків: вид. група «Основа», 2009. – 145 с.

2.    Концепція профільного навчання в старшій школі.

3.    Полонська Т., Кизенко В., Лашевська Г. Методичні рекомендації з

  допрофільної підготовки учнів. //Біологія і хімія в школі. – 2009.- № 2. – с. 30 – 32.